kopiika.com.ua

Шевченко й «Квантовий стрибок»

Переглядів: 130Коментарі: 0

Нагадаємо, у столичному метро за сприяння Національного музею Тараса Шевченка та метрополітену організували виставку «Квантовий стрибок Шевченка. Метро». У межах виставки на станції метро ім.Тараса Шевченка українського поета та художника зобразили в образах відомих культурних і наукових діячів, а також анімаційних персонажів. 

Проте майже одразу по відкритті, 18 лютого, виставку Олександра Грехова «Квантовий стрибок Шевченка» було зіпсовано. Нападником виявився Юрій Хорт (Павленко), який заявив, що такі зображення Шевченка ображають його особисто та є наругою над національними почуттями українців. 
 
Наступним містом виставки робіт Грехова мав би бути Львів, проте організатори скасували захід через погрози в соцмережах. Пізніше виставку довелося скасувати й у Вінниці. Автор виставки Олександр Грехов прокоментував інцидент таким чином: «Уся ситуація неприємна, коли на тебе психологічно тиснуть і натякають на фізичні наслідки, але я більше втомився від цього всього, ніж злякався. Після передачі ілюстрацій музею проект зажив самостійним життям, незалежно від моїх бажань або погроз на мою адресу. Не думаю, що через ситуацію якось кардинально зміниться творчість, поки я цьогоне відчуваю».  
 
Зазначимо, що розгром «Квантового стрибка» далеко не перший випадок у переліку акцій та подій, які викликали осуд громадськості, що саме по собі й непогано, адже говорить про небайдужість і вдумливість нашого громадянського су-
спільства. Проте в кожній медалі дві сторони. 
Пригадався випадок у білоцерківській бібліотеці. Бібліотекарка готувала книжкову виставку про вплив поезії Кобзаря на майданівську спільноту 2013-2014 років. Оздобила експозицію модерновими портретами поета в образах майданівських протестувальників. Пригадуєте ті зображення – Шевченко в помаранчевому шоломі з дубинкою в руках, Шевченко із закритим обличчям, Шевченко із символікою «Правого сектора»? Така «фривольність» обурила колег, мовляв, – як можна?! Неподобство! Наруга! «Не пущать»! А за півроку після того вищезгадані зображення були відзначені нагородами на міжнародній фотовиставці в Іспанії.
 
Коли я поділився цією думкою зі знайомими, ті слушно відповіли, що майданівський Шевченко був органічним, до місця, «своїм серед своїх», а «Квантовий стрибок» – звичайна експлуатація геніального творця в абсолютно «притягнутих за вуха» образах. І з цим важко не погодитись. Проте навіть у такому їхньому зауваженні є свій позитивний момент – експлуатація образу свідчить про його безумовну актуальність. 
 
Чи була виставка наругою? Я не знаю, не впевнений, а ось те, що митці користуються Шевченком у своїх неоднозначних проектах, говорить про істинну цінність поета для українського суспільства, про його сучасність і нагальність. 
 
На думку спала аналогія зі св. Миколаєм Мирлікійським. Популярна християнська постать згодом стала прообразом новорічного чарівника Санта Клауса, що, безумовно, розширило поле прихильників і шанувальників прообразу – великого малоазійського подвижника. Таким чином, сьогодні єпископ із невеличкого міста Мири не поступається в молитовній затребуваності самим апостолам Спасителя Ісуса Христа. 
 
Цікаво, що невдовзі по скандалі «Квантовий стрибок»  зачепив собою й другу персону в українському літературному «пантеоні» – Лесю Українку. Якщо третім героєм «стрибка» стане Іван Франко, то… це мене не здивує й не обурить, тим паче митець не може бути банальним. Точніше, хороший митець не може ходити «засмальцьованими шляхами».